A A A K K K
для людей з порушеннями зору
Ліцей імені І.М.Середи Великописарівської селищної ради Сумської області

Десять заповідей для батьків

Дата: 26.05.2018 13:43
Кількість переглядів: 2510

Десять заповідей для батьків:

1. Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти, чи такою як ти хочеш.

2. Не чекай від дитини плати за все, що ти для неї зробив. Ти дав їй життя, як вона може тобі віддячити? Вона дасть життя іншому, той - третьому, і це незворотний закон подяки.

3. Не зганяй на дитині свої образи, щоб у старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, те й пожнеш.

4. Не стався до її проблем зверхньо. Життя дане кожному, і, будь упевнений: дитині важко не менше, ніж тобі, а може й більше, оскільки в неї немає досвіду.

5. Не принижуй!

6. Не забувай, що найважливіші зустрічі для кожної людини - це зустрічі з дітьми. Звертайте більше уваги на них - ми ніколи не можемо знати, кого ми зустрічаємо в дитині.

7. Не картай себе, якщо не можеш зробити чогось для своєї дитини. Картай — якщо можеш, але не робиш. Пам'ятай: для дитини зроблено не достатньо, якщо не зроблено всього.

8. Дитина - це не тиран, що заволодіває усім твоїм життям, і не тільки плід плоті і крові. Це та дорогоцінна чаша, яку життя дало тобі на збереження і на розвиток творчого вогню. Це розкріпачена любов матері і батька, в яких буде рости не «наша», «своя» дитина, а душа, дана на збереження.

9. Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби їй того, чого не хотів би, щоб робили твоїй.

10. Люби свою дитину всякою - не дуже талановитою, невезучою, дорослою. Спілкуючись з нею, радій тому, що дитина - це свято, яке поки що з тобою.


У спілкуванні зі своїми дітьми:

  • Радійте вашому синові, доньці.

  • Розмовляйте з дитиною турботливим, підбадьорюючим тоном. Коли дитина з вами розмовляє, слухайте уважно, не перериваючи. Установіть чіткі та визначені вимоги до дитини.

  • У розмові з дитиною називайте як можна більше предметів, їх ознак, дій з ними.

  • Ваші пояснення повинні бути простими та зрозумілими. Розмовляйте чітко, ясно. Будьте терплячими.

  • Спочатку запитуйте «що?», а потім «для чого?», «чому?».

  • Заохочуйте в дитини прагнення ставити запитання.

  • Заохочуйте цікавість, пізнання та уяву вашої дитини.

  • Частіше хваліть дитину.

  • Заохочуйте ігри з іншими дітьми.

  • Турбуйтесь про те, щоб у дитини були нові уявлення, про які вона могла б розповісти.

  • Намагайтеся, щоб дитина разом з вами щось робила по господарству.

  • Проявляйте інтерес до того, що їй цікаво робити (малювати, співати тощо).

  • Не втрачайте почуття гумору.

  • Грайте з дитиною в різні ігри.

  • Частіше робіть щось спільно, усієї сім'єю.

  • Спілкуйтеся зі спеціалістами, читайте книги про виховання дитини.


Щоб установити довірливі стосунки з дитиною та зберегти їх:

  • Не переривайте дитину, не кажіть, що ви все зрозуміли, не відвертайтесь, поки дитина не закінчила розповідати, інакше кажучи, не давайте їй приводу тривожитись через те, що вас мало цікавить те, про що вона каже.
  • Не ставте забагато запитань.
  • Не примушуйте дитину робити те, до чого вона не готова.
  • Не примушуйте дитину робити що-небудь, якщо вона втомилась, засмучена.
  • Не вигадуйте для дитини багато правил — вона перестане звертати на них увагу.
  • Не виявляйте підвищеного занепокоєння з приводу неочікуваних стрибків у розвитку дитини чи деякого регресу.
  • Не порівнюйте дитину з жодними іншими дітьми.

Пам'ятайте:

  • Якщо дитину постійно критикувати - вона вчиться ненавидіти.
  • Якщо дитина живе у ворожнечі - вона вчиться агресивності.
  • Якщо дитину висміють - вона стане замкнутою.
  • Якщо дитина зростає у докорах - формується почуття провини.
  • Якщо дитину підбадьорюють - вона починає вірити в себе.
  • Якщо дитину хвалять - вона вчиться бути вдячною.
  • Якщо дитина зростає в чесності - вона вчиться бути справедливою.
  • Якщо дитина живе у безпеці - вона вчиться вірити людям.
  • Якщо дитину підтримують - вона вчиться цінувати себе.
  • Якщо дитина живе у розумінні і доброзичливості - вона вчиться знаходити любов у цьому світі.

Завжди пам'ятайте: ми виховуємо дітей власним прикладом, системою власних цінностей, звичним тоном спілкування, ставленням до праці та дозвілля. 


7 причин, чому Ваша дитина повинна займатися музикою:

1. Вчені довели, що заняття музикою сприятливо впливають на мозок. У дітей, які займаються музикою, однаково розвинені обидві півкулі. Музика розвиває логіку, пам'ять, уяву. Розвиток слуху допомагає швидше оволодіти іноземними мовами.

2. Багато батьків вважають, що в їхніх дітей немає здібностей до музики. Це помилка. Тільки в процесі роботи можна визначити, наскільки схильна дитина до занять. Словом, щоб дізнатися, потрібно спробувати. Іноді через рік-два дитина ніби розкривається, виявляючи приховані глибинні здібності.

3. Дитинство має пройти в напруженій роботі. Чим різноманітнішою буде діяльність дитини - тим точніше ви зможете визначити її здібності та знайти область, де на неї чекає успіх. Але якщо дитина перепробувала різні види діяльності - музику, танці, малювання, відвідувала різноманітні технічні гуртки - у неї не буде сумнівів з вибором професії.

4. Багатьма видами діяльності можна опанувати, якщо займатися ними з дитинства. Музика - в їх числі. Як правило, дорослим набагато складніше навчитися грати на інструменті. Так не втрачайте часу! Якщо до 10-11 років не почати грати, потім навчитися буде практично неможливо.

5. Учні в музичних школах навантажені набагато більше. Але це компенсується задоволенням від виступів на концертах. У дітей формується організованість, що стає в пригоді, коли вони стають студентами. Надлишок вільного часу в дитинстві шкідливий. Нехай краще займається різними видами творчості, ніж просиджує перед телевізором. Ви будете спокійншими, якщо знатимете, що дитина знаходиться в музичній школі, а не десь на вулиці з сумнівними друзями.

6. Музика добре впливає на організм на фізіологічному рівні: стиль бароко розвиває пам'ять, класицизм стимулює розвиток інтелекту, імпресіонізм знімає емоційну напругу, фольклор пробуджує генну пам'ять, а григоріанський хорал, окрім усього іншого, сприяє м'язовій релаксації. Діти, які займаються музикою, по-іншому сприймають звучання, вчаться отримувати від нього задоволення.

7. Музика може стати майбутньою професією. А якщо ні, то грати дитина все-таки навчиться...


Безвихідних ситуацій не буває.

Ніхто з батьків не бажає поганого своїй дитині, щонайменше, свідомо. Всі ми мріємо, щоб наші діти виросли не просто здоровими і фізично міцними людьми, але й розумними, самостійними, щасливими та відповідальними.   

Підлітковий вік - час активного пошуку. Дитина намагається зрозуміти, що вона означає в цьому світі, хто вона така і як її сприймають оточуючі.
Намагаючись зрозуміти себе, підліток ставить під сумнів авторитет своїх батьків. У своїй сім'ї йому дуже важливо довести, що він - самостійна особистість, а значить, має право на власну думку з будь-яких питань. І часто його думка не збігається з думкою батьків. Це протиріччя і стає джерелом постійних конфліктів.

Напевно багато батьків рано чи пізно думають, що їхні діти-підлітки нестерпні, думають лише про себе, постійно стають "в позу",  перечаються, щось хочуть довести,  проявляють агресію.  

Насправді підліткам дуже складно. Вони фактично по-новому вчаться адаптуватися в цьому світі, пізнають самі себе з іншого боку, в підлітковий період у дітей складається уявлення про фізичну красу, яке нерідко переходить в комплекс «гидкого каченяти».   

На це можуть накладатися конфлікти або гнітюча психіку обстановка оточення.  І як наслідок, віддалення від рідних,  агресія, аутоагресія, які є способом  захисту, в першу чергу, від світу, який здається їм ворожим і нерозуміючим.

Психологи виділяють безліч причин, які  здатні підштовхнути підлітка до суїциду. Серед них сварка з однолітками, розставання з коханою людиною, смерть родича, постійні стресові ситуації, переживання образи, самотності, відчуженості, неможливість бути зрозумілим, почуття провини, сорому, образи, незадоволеність собою, страх перед ганьбою, приниженням, глузуванням, перед покаранням, бажання привернути до себе увагу, викликати жаль, співчуття. Проте варто підкреслити, що в більшості випадків все перераховане не є першопричиною суїцидальної поведінки молодих людей, а лише додатковим фактором. Суїцид - це завжди акт протесту, крик по допомогу.

Діти-самогубці часто і не збираються вмирати, вони не можуть повірити, що смерть - це кінець усьому.  У дитячому сприйнятті  самогубство повинно відбуватися  таким чином: «Я ковтаю таблетки, мене  починають ховати, всі плачуть, усвідомлюють, як були несправедливі і який скарб вони втратили. І в цей момент з гробу встаю я - живий і красивий. І життя триває».

Дорослим часто важко зрозуміти, чому дитина, яка хоче жити, намагається вбити себе. Насправді, діти до останнього моменту вірять, що їх врятують, просто допомога не завжди приходить вчасно. 

У кожному разі, батьки повинні пильно стежити за дітьми, особливо якщо закралася хоч тінь сумніву, що дитина замислила самогубство. Адже, як правило, батьківська інтуїція не підводить.

Що має насторожити в поведінці дитини:

  • Якщо дитина часто розмовляє про смерть і самогубство.
  • Якщо прагне усамітнитися під будь-яким приводом.
  • Фрази «Завтра мене вже не буде», «Без мене нічого не зміниться», «Ти віриш в переселення душ?».
  • Непрямі загрози теж повинні насторожити: «набридло жити» , «ситий цим по горло», «більше ви мене не побачите», «пожив - і вистачить», «ненавиджу себе», «якщо ми більше не побачимося, дякую за все».
  • Якщо дитина приводить справи в порядок - віддає чужі речі, мириться з ворогами, прибирає в кімнаті, роздаровує улюблені речі.
  • Дитина перестає стежити за собою, відстає в школі або перестає туди ходити.
  • Слова «Який же я дурний, незграбний, нікому непотрібний».
  • Прямі погрози типу «краще повіситися, ніж з вами жити» теж повинні насторожити дорослого.

Як  запобігти трагедії  в такий момент?

  • Бути гранично обережними у своїх словах і діях, не ображати дитину, не принижувати і не карати.
  • Довіряти їй і сприймати, як самостійну особистість зі своїми думками і бажаннями.
  • Ставитися серйозно до її погроз покінчити життя самогубством.
  • Якщо виникло відчуття, що не під силу допомогти дитині, звернутися до психолога.
  • Не пускати ситуацію на самоплив.
  • Показати своїй дитині, що вона Вам небайдужа, нехай вона відчує себе любимою.
  • Переконати дитину, що безвихідних ситуацій не буває, що всі біди - тимчасові!

І Ви завжди будете поруч,  щоб допомогти їй.


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора