Сепарація або відокремлення від батьків
Сепарація в психології - це відокремлення дитини від мами (від батьків, від своєї батьківської сім'ї). Результатом такої сепарації є вміння без сторонньої допомоги управляти і розпоряджатися своїм життям, вміння самому приймати рішення і нести відповідальність за їх наслідки.
Етапи психологічної сепарації
1. Народження дитини
До цього мати і дитя були єдиним цілим і функціонували як один організм. Після народження мати і дитя мають дуже тісний контакт, в якому дитина має велику потребу. Але це вже дві різні людини. Мати годує, доглядає, піклується про дитину. Без матері і інших дорослих, які її замінюють, дитина може загинути.
2. Вік дитини - 1 рік
У цей період дитина робить свої перші самостійні рухи або кроки: дотягнутися, доповзти, дійти до чого-небудь. При цьому дитина ще боїться далеко від мами йти - тримає маму в полі зору, як і мама стежить за дитиною. Але буває, що дитяча цікавість і інтерес беруть гору і тоді малюк йде досліджувати світ самостійно.
Якщо мама в цей період не підтримує прагнення дитини до самостійності і пізнання світу, відбувається затримка в розвитку і перешкоди сепарації дитини на цьому етапі.
3. Криза 3-х років
Ближче до цього віку (+ - півроку) дитина починає усвідомлювати себе як особистість. Під час кризи 3-х років дитина починає усвідомлювати, що вона і мама - це різні люди.
І їй стає цікавим робити все самій - без мами. Цей період сепарації іноді називають "Я-сам!"
І часто від батьків можна почути такі фрази:
• "Ти ще маленький! Давай, я це зроблю ».
• «Бачиш - у тебе не виходить! Я зараз покажу, як треба ».
• «Давай я зроблю - це буде швидше. А то будеш колупатися три години ».
Ці фрази перешкоджають становленню особистості і психологічному відокремленню дитини.
4. Підлітковий вік
У цьому віці відбувається самоідентифікація дитини. Дитина вже не зовсім дитина тобто підліток і більше орієнтується на позицію і думку своїх однолітків. Відбувається знецінення батьків - батьків скидають з п'єдесталу, оскільки дитина починає помічати те, що раніше не помічала і не звертала увагу. Батьки до цього не готові і це призводить до конфліктів з батьками. Вони намагаються приборкати і придушити дитину старими методами як в дитинстві, але вони не працюють і це є перешкодою для психологічного відокремлення підлітка від батьків в цей період.
5. Вік 17- 21 років.
Це період вступу у доросле самостійне життя. В ідеалі це повинно відбуватися в зазначені вище терміни. Зараз підлітковий вік продовжили до 24-25 років у зв*язку з загальною інфантилізацію нинішньої молоді. Не кажу, що вона охопила всіх поголовно і діти не поспішають відділятися від батьків. Але загальна тенденція спостерігається.
Сепарація відбулася, коли підліток відокремлюється психологічно від власної сім'ї, починає спиратися на свої уявлення про життя, розпоряджатися своїми знаннями, ресурсами і думає як далі облаштовувати своє життя.
Сепарація в кожній родині проходить по-своєму і по-різному: хтось в 16 років йде з дому, а хтось до кінця свого життя живе зі своїми батьками.
Причини теж можуть бути різні.
А у скільки років ви відділилися від батьків?
