Холодний Яр
«Ой Андрію, Андрію, даруй нам надію!»
З-поміж найбільших зимових свят чи не найвеселішим та найочікуванішим був день Андрія, 13 грудня, коли, за українським звичаєм, сільська молодь збиралася в одній хаті на так званих «великих» вечорницях, влаштовуючи там усілякі забави. Де панує неповторний дух жартів та веселих пісень, де ллється повноводною рікою мелодійна українська пісня, де парубки силою міряються, а дівчата, наче квіточки мліють від задоволення приготування вареничків та вишивання, там проходять зимовими вечорами веселі українські вечорниці.
«Ой Андрію, Андрію, даруй нам надію!» - гучно лунало 15 грудня з вуст дівчат, учасниць Андріївських вечорниць.
Пройшло це святкове календарно-обрядове дійство у коридорі школи. Організаторами та учасниками вечорниць були: заступник директора з ВР Ківіренко В.Ю., педагог-організатор Довженко Т.С., учитель музики Кучкова І.І., учні 9-11 класів.
Розпочали свято ведучі Тищенко Дар´я та Шевцова Вікторія, які звернулися до присутніх з вітальними словами, повідомили гостям про історію свята, необхідність збереження народних традицій, звичаїв та обрядів.
Прийняла вечорниці дбайлива господиня Лаптєва Ірина та господар Драгун Олексій. Як і годиться, першими до оселі завітали дівчата із дзвінкими піснями. Очікуючи парубків-односельців, вони беруться до приготування та випікання головного атрибута свята – калити – символа Сонця, щастя, достатку, добробуту та надії. Усім процесом керує досвідчена господиня.
На святі було розкрито красу обряду. Учні мали велике бажання відроджувати і оберігати народні звичаї, робити добре і мудре. Виконуючи багато пісень душі дітей були переповнені почуттям любові до рідного краю.
Це було свято народної мудрості та свято української народної пісні, бо які ж вечорниці без неї – милої, веселої, дорогої нам з дитинства – української народної пісні.
Веселі конкурси, чарівне ворожіння,запальний український танець, смачна калита - все дарувало радість. Але особливо були до смаку гарячі варенички та калита, які для учнів класу приготували батьки.
Найурочистіший етап свята – обряд «Кусання калити». Господар запрошував «коцюбинських» кусати калиту.
Насамкінець учасники свята разом з глядачами урочисто виконали пісню «Люблю я Україну», у якій переплелися національне й патріотичне, державна минувшина й сьогодення, обрядовість та евтентичнічть народу.
