Всеукраїнський конкурс учнівських робіт "Я - журналіст"
Всеукраїнський конкурс учнівських робіт "Я - журналіст" привернув увагу перш за все тим, що надав право голосу дитині. Кожен із учасників мав написати два есе. Одне - про себе, своє життя під час війни, про власні мрії і сподівання. Друге - про справжнього героя рідного краю.
Кожна така робота - це крик дитячої душі про рідне, сплюндроване ворогами, селище, про рідну школу, про мрію повернутися за парти ( на той час в будівлю школи ще не влучила ракета), про своє буденне воєнне життя, в якому вони так швидко подорослішали.
У другому есе писали про місцевих героїв. Спочатку виникли певні труднощі, адже як писав один із конкурсантів, наразі героя в нашому селищі можна зустріти у кожній хаті. Та все ж обрали найважливіше. Нашими героями стали ті, хто наразі тримає кордон, адже від них залежить подальша доля селища і кожного його мешканця. БО ЩО Є НАЙСВЯТІШЕ РІДНОЇ ЗЕМЛІ? Писали про місцевих донорів, які роблять найблагороднішу справу - рятують життя іншим. БО ЩО Є НАЙЦІННІШИМ У СВІТІ ЗА ЛЮДСЬКЕ ЖИТТЯ? Писали і про місцеву родзинку - народний музей меду, борщу та сала, де зберігалися старовинні експонати побуту українців. БО ЩО Є НАЙВАЖЛИВІШИМ ЗА ЛЮДСЬКУ ПАМ'ЯТЬ І ВДЯЧНІСТЬ?
Роботи дітей щирі, правдиві. Бо саме вони, корінні жителі, а не транзитні гості, знають насправді, як воно, коли болить душа за рідне селище і хто тут є героями.
Дякую, мої любі, Дмитрій Клець, Максим Отінов, Софія Коломієць за вашу плідну працю і активну життєву позицію. Вітаю.
